Знаєте що? Я придумала для вас плани на найближчий вікенд (після урочистостей до Дня Незалежності, звісно ж). Так от – ви посмажете собі коропів. Ну бо чому ні? По перше, це красиво 😉
А якщо серйозно, то справді – чому б ні? Виберіться з хати в найближчий ліс чи до річки, і посмажте собі цього разу коропа, а не банальні шашлики\ковбаски. Бо літа лишилося – маленький окраєць, і треба його зловити. Навіть якщо ви ніколи не готуєте нічого на пікніках (а я в цьому дуже сумніваюся), то смажений короп робиться до непристойності легко. Кажу відповідально, як людина яка рибу майже не готує і не їсть (в мене з цим етичні проблеми).
Отже:
коропи – по 1 на особу, хоча орієнтуйтеся на свій апетит
цибуля і зеленина (петрушка, кріп, що любите)
мука пшенична чи кукурудзяна
сіль
чорний перець (я беру горошок, мені більше подобається коли він дає аромат локально, а не треба все густо перчити)
олія для смаження
велика (!) пательня
Коропів почистити від луски, вительбушити і вирізати зябра. Гострим ножем надрізати боки з інтервалом 1,5-2 см на глибину до 1 см, так щоб не наскрізь, але і глибоко. Посолити-поперчити ззовні і зсередини, Напакувати в черевце зеленини і цибулі плястерками. Лишити на годинку хоча б.
Загріти в пательні олію, доволі багато. Так щоб рибка якщо не плавала б в ній то принаймні зайшла “по коліна”.
Поки олія гріється – рибу промакнути паперовим рушничком і гарненко обтачати в муці. Як поводиться кукурудзяна мука мені подобається більше бо не так горить, як пшенична, але кукурудзяна дає грубшу шкірочку, а тут мені хочеться делікатного хрумкоту. Зайву муку з риби струсити. І вйо в пательню. Смажити з одного боку до дуже впевненої шкірочки, потім перевернути і смажити з другого. Після перевертання добре було б рибку легко притиснути – пласкою покришкою, наприклад.
Викласти підсмажену рибку на паперовий рушник, щоб забрати зайву олію, і потім їсти. З цибулькою, зелениною, свіжими огірочками-помідорами. З чим смакує, одним словом.
А тепер важлива примітка, яку ви помітите на знимках. Ідея була – засмажити рибу цілою. Але я так захопилася, що коли дійшло до смаження – виявилося що моя пательня замала. Тому я її трохи покавальцювала. Але принципу і смаку це не змінює. Але – не будьте як я – майте велику пательню!
І, до речі, смажені короп’ячі хвости – окремий делікатес!
Взагалі, немає значення, чи ви готуватимете коропа на пікніку чи вдома – смажиться він однаково. Лиш, кажуть, їжа на природі смакує краще.
