Відразу поясню, що шпараги – це спаржа, ще називають “заячий холодок”. Шпинат часом називають шпінак, але я так кажу рідко, тому й не пишу. З яйком на м’яко ніби все зрозуміло, а як нє, то далі стане.
Тож, до діла. Чим мене бентежать закупи в американських супермаркетах, то це що все завжди є. Нє, я не жаліюся, бо у Львові теж все є … але тут таки більше – молодий цукровий горошок, зеленина стотисячі видів про існування якої я навіть не здогадувалася, городина на кожен смак, а до всіляких екзотичних плодів я ще навіть не дібралася.
Цього разу я купила шпараги і шпинат, подумала що треба собі влаштувати трошки весни.
Шпараги мають здерев’янілі кінчики і одну суперсилу – їхнє стебло ламається саме в тому місці, де межа між м’яким і здерев’янілим. Тому раджу “набити руку” і саме відламувати а не відрізати кінчики. Потім – “економкою” легенько почистити стебла до середини, щоб не були ликаві.
Варяться шпараги в ледь підсоленій воді, швидко, ось конкретно ці – десь 2-3 хв після закипання.
Яйця варила “5ти хвилинні” – яйця кімнатної температури обережно опускаю в окріп і варю 5 хв. Потім під зимну воду і чищу. Виходять ідеальні “яйка на м’яко”.
На великій пательні розтопила ложку масла, дала 2 розчавлені часникові зубчики (люди їх зазвичай виймають після того, як вони віддадуть маслу аромат, але я лишаю бо мені це смакує). Коли масло добре розігрілося – поклала шпараги, за 3 хв перевернула на другий бік. Поруч поклала шпинат, він повинен просто зм’якнути в маслі. Буквально 2 хв і все готове.
Викладаю це все на таріль: шпараги, збоку масляний шпинат з часничком, 2 яйка – жовтки будуть заодно соусом до цього всього. Трошки солі-перцю і просто смакота.
Ще сюди мені дуже пасувала ґауда, вистояна в міртових листях і на кінець ножа чудової японської приправи “Yuzukoshō” – це ферментована паста з перцю чилі, шкірки цитрини юзу і солі. Вона квасно-солено-гостра, дуже добра!
