Коли я міркувала над меню для Ґвари, то в мене було кілька “бзіків”, яких мені конче хотілося в ньому мати. Один з них – флячки. Бо після того, як останні “центрові” флячки на Саксаганського зійшли на пси, то єдиним виходом було готувати їх в хаті, а це доволі марудно і довго.
Я колись вже писала за флячки, це був один з моїх перших текстів, ще за часів ЖЖ. З того часу я майже нічого не міняла в технології, але сам для Ґвари флячки є трошки іншими.
Насамперед, флячки треба підготувати. Навіть якщо вони вам трапилися надзвичайно чисті, все одно їх треба кілька раз заварити і злити воду, після кожного разу – переполікувати. Потім ставимо вже в “чистову воду” і варимо в компанії моркви, цибулі, селери, добре дати шматочок імбиру, він гарно забирає запах. Варяться фляки години 2-3-4, залежить він конкретного шматка, пробуєте чи м’які (я протикаю ножем).
Зварені фляки треба витягнути, переполокати і ложкою чи коротким ножем зчистити “шубку” з одного боку. Шубкою і називаю ворсинки, котрі є з одної сторони флячків. Решта нарізаємо на “макарони” такого розміру, як вам подобається. Хтось любить тонші, хтось грубші.. Складаємо в банячок.
Далі треба зробити засмажку, запражку і затирку 🙂
Засмажка – цибуля, морква, селера, нарізані соломкою, і легенько присмажені на маслі. Мають бути ледь-ледь al dente. Складаємо в баняк до порізаних флячок.
Запражка – підсмажена на сухій пательні мука (1-2 ч.л, залежно від кількості рідини), вершки, трошка сметани (якщо хочете квасніші флячки), певна кількість росолу овочевого чи м’ясного. Додаємо в банячок, гріємо на малім вогні, помішуючи, до кипіння.
Затирка – майоран, чорний перець, червоний перець пластівцями, трошки потовченого часничку. Додаємо в банячок як закипить.
Перемішуємо, пробуємо на сіль, перець, майоранність. Вимикаємо. За пів годинки можна подавати до столу. А як комусь бракує приправ – завжди можна доправити, бо хтось любить гостріше, а хтось ніжніше. Зверху завжди можна дати ложечку “Когута”, який зрегулює часниковість і гостроту.
Таємний складник Ґварівських флячок – зварена окремо і додана наприкінці, груба як кінь фасолька-яська, бо я її дуже люблю.
А флячки в Ґварі називаються від пані Тепфера ось чому:
Назва походить від львівської Ресторації Тепфера “Під трьома коронами”, яка в народі називалася “у Нафтули”, і була під #12 вулиці Трибунальської, що тепер Шевська. Власне тут, окрім іншого, готували та подавали флячки, кажуть, що найкращі в місті.
Ми можемо пофантазувати, що такими флячками могли смакувати Іван Франко, Іван Труш та Василь Стефаник, котрі відвідували цю кнайпу.
