Вітольд Шолґіня, “Дім під залізним левом”: Найсолодший смак Божого Різдва

Як же чудесно на кухні о тій порі передріздвяних приготувань… За помережаними інеєм вікнами мороз і сніг, а тут – ясність, тепло і той єдиний, неповторний, лиш раз на рік розквітаючий букет ароматів, у яких поволі дозріває ситість і предивний смак найближчих днів.

Ніжний, солодкий запах ванілі й міцний, пряний гвоздики, – вони, мов подих гарячого вітру з джунглів у якійсь далекій, екзотичній країні – в Бразилії, на Яві, а може, на Антильських островах? Кріпко й знайомо пахтять тушкована на біґос капуста, а поряд із нею булькочуть на кухонній плиті буряки на бурачки з хроном, без біґосу та бурачків з хроном і свята – не свята. Від вікна долинає хвиля гострих пахощів оселедця, оцту, цибулі та лаврового листу – тут в скляному слоїку маринуються на різдвяний піст пишні оселедцеві тушки.

Проте, в щільному букеті ароматів найпишніше розцвітає теплий запах святкових пампушок. Мама спочатку довго моцувалася, вимішуючи тісто, а потім, коли воно вже належно виросло, сформувала пампушки й намазала їх білком до блиску, а власне тепер заходилася пожинати перші плоди своїх зусиль. З розпашілої братрури виймає вона бляху з уже готовими, лискуючими, із рум’яною кіркою булочками, начиненими малиновими конфітурами. А на її місце вставляє нову, з наступними разками білих куль начиненого тіста.

Потім прийде черга кількох пляцків, розкішно пухких і рясно веснянкуватих завдяки великим бурштиновим родзинкам. Буде також і ще один пляцок – із крухих коржів, перекладених трояндовими конфітурами, з шоколадною поливою нагорі, буде королівський – із запахом меду й гвоздики пряник, із тією дивовижною «бабковою» прокладкою з шоколаду й рому, буде танучий в устах торт із неповторним горіховим смаком, який завжди нагадує мені мою бабуню та великого горіха в саду перед її будинком у Винниках.

А втім, на першому місці, навіть перед горіховим тортом – маківники, без них свята взагалі не були би святами. В товстих чорних сувоях маку, якого, звісно ж, мусить бути більше, ніж тіста, віднаходимо ми найсолодший смак Божого Різдва.

Witold Szolginia – “Dom pod żelaznym lwem”
Переклад Андрія Павлишина