Скажу відразу – я солодкого не люблю, і якщо їм солодке то воно мусить бути добрим – чисті смаки, всього вміру. І от якимось дивом мені до смаку зачоколядовані сушені фрукти – чорносливи, персики, абрикоси. Тому, коли я вперше в житті побачила “суш” з сливок ренклод то вирішила зробити “сливки в чоколяді” сама. А для порівняння і чистоти експерименту взяла ще звичайний чорнослив. Ви можете зробити все те саме з тим фруктом, який любиться.
Отже,
по 200 г сушених сливок (абрикосів, персиків..)
70 мл рому або бренді
70-100 г сирого миґдалю
2 тафлі чорної чоколяди (не молочної, бо липне до пальців, але і не brut, бо дуже кришиться, власне чорної)
дрібка солі
дерев’яні шпикачки
2 банячки, щоб спорудити doubleboiler
широкий таріль, легко присипаний коришневим цукром (в мене кокосовий)
Сушені сливки промити і намочити в гарячій воді хв на 5, потім добре відцідити, скласти в контейнер, долити рому і лишити на ніч.
Мигдаль залити окропом, 10 хв – злити, залити зимною водою і почистити від шкірочки – вони після такого купання чистяться легше за соняхове насіння. Почищений мигдаль підсушити і підсмажити – найкраще розкласти на бритванку і в рурі.
Настояні в алкоголі сливки викласти на папір, начинити кожну 1-2 миґдалками (скільки поміститься) і наколоти шпикачками.
Поламати і розтопити на паровій бані чоколяду, дати дрібку солі і коли буде вже гаряча гаряча – по черзі скупати всі сливки. Залишки чоколяди нехай стікають назад в банячок – скільки вхопилося стільки і досить. Викласти на таріль з цукром. Поставити для застигання в холодильник (десь до години часу).
Готові цукорки загорнути в пергамент і їсти при нагоді. Мати міру!
Що я зроблю інакше наступного разу?
Використаю не шпикачки а пінцет, бо з застиглих сливок шпикачки виймаються з проблемою 🙂 а пінцетом це буде зробити простіше, і вже на тарелі потім “замалювати” чоколядою місця де був пінцет.
Спробую також начинити горіховою або марципановою пастою, має бути знаменито!
А, і питання навіщо я підсипала цукром, а не викладала на пергамент, скажімо. Логіка моя була така – пергамент може прилипнути і потім віддирай його! а цукор тут не шкодить ні смаку ні вигляду. На готових цукорках його не помітно, він топиться в шоколадному денці.
P.S. До речі, якщо комусь цікаво, то можна зробити ось такі начинені сливки за переписом 1889 року:
Wziąść śliwki węgierki, rozerznąć wzdłuż z jednej strony, pestkę wyjąć, a w to miejsce włożyć następujące nadzienie: Usiekać drobno słodkich migdałów, skórki pomarańczowej i kilka surowych śliwek, obranych z łupin. Przesmażyć w syropie, z dodaniem cynamonu i goździków, po wystudzeniu nakłaść tej massy w śliwki i suszyć w bardzo letnim piecu, powtarzając to kilka razy, aż będą zupełnie suche. Po wyjęciu z pieca układno w słoje, mocno upychając.
