Немає нічого смачнішого, ніж ще тепла, щойно зрізана з рамки вощина з медом. Ну а другими в черзі є свіжо квашені огірочки з медом, а ще як до них цілушку хлібчика – …
І якщо з свіжою вощиною, якщо у вас немає пасіки, можуть бути клопоти, то заквасити огірочків і купити меду – взагалі не питання.
На мій смак, найліпші для цієї мети капшучки – огірочки, яким не пощастило з фігурою, так би мовити. Десь криві, десь жовтіший бік, трохи пузаті – але ці перші городові огірочки солодкі і смачні. А якщо їх заквасити – взагалі неймовірно добрі.
Я ніколи не роблю “парених огірків” – тобто заквашених соленим окропом. Чому? – бо мені хочеться, щоб вони все таки зферментувалися, набрали смаку кропу, часничку, приправок, а не просто просякли соленим окропом, замаяним травичками. Тому я “за” хоча б 3-денну ферментацію. Ну, але це не значить, що решта переписів не мають право на існування. Як казали древні галичани “suum cuique” – кожному своє.
Мій базовий перепис на квашені огірки є таким –
Огірки треба помити і залити на годину зимною водою. Воду злити, повідрізати дупки і чубки, понадрізати навхрест мм на 2-3, щільно скласти в слоїк, перекласти кропом і зубчиками часнику. Також в слоїк я обов’язково додаю кілька листочків вишні, дуба, чорної смородини, голівки чорнобривців, листя або корінь хрону, а ще, якщо хочу гостріші – трошка пластівців гострого перцю. Під настрій в слоїк також потрапляють кмин, коріандр і всіляке таке.
Сіль розчинити в теплій воді з розрахунку 1 столова ложка нейодованої солі на 1 літру води, і залити огірки. Слоїк треба зав’язати марлею і поставити на тепле підвіконня. За 3—4 дні огірки можна їсти, за 6-7 днів – це вже повноцінні квашені огірочки. Щоб огірки не переквасилися – можна поставити слоїк в холодильник.
А щодо меду – то тут все просто. Витягаємо зі слоїка квашені огірочки, ріжемо як нам подобається, поливаємо рідким медом. Неземне задоволення? О, тааак!
P.S. Якщо я маю на меті заквасити огірки на зиму, то роблю трошки інакше. Розкажу іншим разом 🙂
