Минулого тижня я їздила у Верховину і околиці як амбасадорка проєкту Гуцульські сирні плаї *. Це культурний та тypиcтичний мapшpyт cтежкaми Карпат, який має на меті познaйoмити зi cтoлiтнiми тpaдицiями українського карпатського cиpoвapiння, вiвчapcтвa i cкoтapcтвa.
Про те, де я була і що бачила в мандрівці я ще розповім більше, а зараз розповім про смачний і, може, трохи несподіваний, food pairing.
Ми говоримо серпень – маємо на увазі кавуни. Правду кажучи, я не фанат кавунів – є то й є, а нема – не страждатиму. Тому, мабуть, не дивно, що лише цього року я відкрила для себе їх сортове різноманіття – і вони справді мають різний смак. Якийсь – ароматніший, якийсь має ледь відчутні полуничні нотки. Справді дуже цікаво!
Але з’їсти кавуна – це не штука. А от подивитися на нього як на компонент – вже цікавіше. А що я навезла будзу та бриндзи, тому й вирішила зіграти на контрастах.
Будз – це перший етап виробництва і коров’ячої бриндзи і овечої бриндзі. Це м’який сир, що утворюється від нагрівання заквашеного ґлєґом (спеціальною ферментною закваскою) молока. Його виймають на марлю, жентиця стікає, і великі голови будзу підсушують в диму, під дахом над ватрою. Пізніше будз перетирають із сіллю, щільно набивають у дерев’яні бочки-бербениці і так, власне, стається бриндза.
Я приготувала 1 салатку і один “спосіб” для бриндзи і кавуна.
Салатка це копчений “буджений” бузд, кубики кавуна, листочки фіолетового василька (базиліку) і заправка з оливкової олії, дрібки солі та трішки меду. Можна також додати пластівців чилі.
А інший спосіб – це просто посипати коров’ячою бриндзою скибки кавуна. Незвично, але дуже смачно!
Дуже рекомендую спробувати звичні смаки в незвичному, на перший погляд, комбінуванні.
* Проєкт Культурно-туристичний маршрут «Гуцульські сирні плаї» реалізується в межах партнерської програми «Культура.Туризм.Регіони» Українського культурного фонду, Державного агентства розвитку туризму.
