Пироги я роблю рідко, але вже коли роблю, то намагаюся зробити їх якимись цікавими.
Цього разу вони приурочені до уродин мого тата. А мій тато, це як в пісні – “любив козак дівчину і з сиром пироги”.
Для тіста я взяла житнє обдирне борошно у суміші з пшеничним, в пропорції 4:1. Замішувала на воді, з 2 яйцями і кількома ложками олії.
Мені сподобалося працювати з житнім тістом, і на смак воно дуже добре – ніжне, не тверде, пластичне в роботі (можливо трошка більш липке, ніж чисто пшеничне)
Начинки були 2 –
перша: підсолений сир з кропом і кмином, в який я додала кілька ложок зрілої овечої бриндзі для запаху.
друга – варена яловичина, змелена з морквою і заправлена підсмаженою цибулькою, перцем, кмином і трошка зелені.
Ще я останньо не розкатую тісто дуже тонко. Розкатую грубше і витискую шклянкою кружечки. Далі пальцями розминаю диски до потрібної товщини, накладаю начинку і тоді зліплюю. Цього разу ще додатково закріпляла краї виделкою, бо не знала. як варитиметься. Але все вдалося пречудово.
Варила, як звикло – в підсоленій воді. До вареників засмажила троха шпондера до хрумкої шкірки. Некорисно – але зате як смачно!
Та й таке.
