Літній липовий чай

“Щойно червень а пахне від лип ніби в липні”
(Андрухович)

Взимку липовий чай – це класика при застуді, а влітку – напар з липового цвіту смакує як сам, і також є чудесною основою для прохолодних напоїв.

Літній липовий чай (за Дарією Цвєк)

Букетик свіжого липового цвіту, 1 л води, мед, цитрина

У киплячу воду вкинути липовий цвіт, накрити і поставити на 10—15 хв. у тепле місце. Коли напариться – перецідити і налити до склянок. Окремо подати розтоплений мед і плястерки цитрини. Липовий чай має приємний колір і дуже запашний.

Такий час можна пити гарячим або охолодженим.

Липова оранжада (від мене)

1 помаранч, 1 цитрина, цукор, келішок рому, м’ята, лід, липовий напар (з перепису вище)

Запарити липовий чай, як у переписі вище. 1 помаранч і 1 цитрину ошпарити і стерти з ниж цедру. Цедру розмішати з 1 ложкою цукру і келішком рому.

В дзбанок кинути м’яту, порізані плястерками помаранч і цитрину, цедру з ромом і добре все вим’яти товкачиком. Докинути лід, залити охолодженим липовим напаром. Якщо треба – досолодити цукром або медом.

Трускавково-липовий чай (теж від мене)

Кільканадцять трускавок розрізати навпіл або начверть, покласти в дзбанок, дати ложку цукру + ложку меду і поставити на пів години, щоб пустили сік.

Додати ложечку ванільного екстракту, залити гарячим липовим напаром (відцідженим від цвіту, якщо ви хочете потім ще з*їсти трускавки) і залишити до охолодження, щоб трускавки віддали сік і смак.

Дуже смакує як “альтернативний” неварений літній компотик з якого аж вистрибують вітаміни.

І не забувайте, що людина на 60% складається з води, тож нехай ця вода буде смачною і корисною!

І ось вам віршик, бо гарний, і бо чому б і ні?

* * *

З циклу «Нотатки фенолога»

Щойно червень, а пахне від лип, ніби в липні —
переповнена дійством напружена мить.
Передчасні світанки, мов сурми невсипні,
понад нами гучать, аж у грудях шумить.

Ще вокзали, мов нефи,— порожні і чисті,
ще на шпалах роса і прозорий перон,
але перші прожилки пожовкли у листі,
ніби торкнуті легко вологим пером.

Ми приходимо вчасно, як світло в кімнати,
нас вагони підносять на вищім витку,
але як наздогнати, ну як наздогнати
цю втікачку, цю зелень, солодку й терпку?

© Юрій Андрухович