Цей рецепт – мій погляд на один із класичних італійських пляцків з рікотою і грушами. Я його піддивилася у Марко Черветті і переробила на свій лад і складники.
Вурда – це та ж рікота, альбумінний сир, один із етапів виробництва бриндзи. Вурду я привезла з мандрівки з Гуцульські сирні плаї ще влітку, заморозила і тримала до слушної нагоди. Груші в мене косівські, тверді але дуже соковиті. А пахнуть…! А бергамот – купила в Сільпі вперше в житті свіжий – додасть аромату. Хто не любить – сміливо заміняйте на цитрину чи помаранчу.
На відміру від перепису Марко я дала менше цукру – груші солооодкі, і вурда теж не має кислинки.
Отже, складники:
3-4 великі грушки
4 яйця
150 г цукру
350 г борошна
0,5 кг вурди або рікоти
50 г масла
1 ст.л розпушувача
1 ст. л. ванільного екстакту або ванільного цукру
сік і цедра з половини бергамоту (цитрини, помаранчі)
Груші почистити від шкірки, порізати грубики кубиками, скропити соком з пів бергамоту, додати цедру, перемішати.
В миску вибити яйця, додати цукор, ваніль і збити міксером до піни. Додати борошно з розпушувачем, перемішати. Додати масло, вурду (чи рікоту) і перемішати. В самому кінці додати груші разом з соком і цедрою і легелько вимішати.
Вистелити форму пергаментом, викласти тісто і кілька разів легенько постукати формою об стіл, щоб тісто гарно вляглося. Якщо печете в скляній чи керамічній формі – підкладіть рушник, щоб не побити.
Пекти при 180 десь 40-45 хвилин. Верх має гарно зарум’янитися. Вийняти, притрусити цукровою пудрою.
Різати і їсти коли охолоне. Це важливо! Я не стрималася і різала гарячий – по перше не тримається купи, а по друге смак у охололого значно ліпший, розкривається і збалансовується.
