Давно, ой давно я збиралася написати про лазанки. Вже якось було все готове, а чого не написала – не пригадую. Тому терміново заповнюю цю прогалину і заодно похвалюся чарівною мідною пательньочкою 😉
Згідно із загальноприйнятою теорією, лазанки з’явилися в нашій кухні тоді, коли Міланська герцогиня та Неаполітанська принцеса Бона Сфорца приїхала до Кракова «за невістку», себто вийшла заміж за короля Сигизмунда І Старого, і привезла з собою італійських кухарів і рідні їй гастрономічні традиції. Тобто було це дуже давно, на початку XVI століття.
Звісно, це не виглядало так, що сама кололева Бона стала до кухні і показала нашим господиням, як тачати і різати тісто на лазанки… скоріше її приїзд був каталізатором з’яви нових продуктів, страв і методів обробки від Кракова і до аж подільського Бару, куди королева виїжджала на цілющі води.
Отож, лазанки. Про тісто на домашній макаран, яке цілком прекрасно підходить і на лазанки я нещодавно писала. Лазанки від макарану відрізняються лиш формою, бо тісто на лазанки ріжеться більшими чи меншими квадратами або ромбами (я люблю ромби).
На всякий випадок ще раз повторю про тісто:
Муки, щоб замісити тісто на лазанки чи макаран, треба стільки, скільки заберуть яйця. Наприклад, на 3 великих яйцях, муки пішло десь до 2 шклянок.
Далі все просто: пересіюємо в миску або на стільницю муку, робимо заглиблення, вливаємо туди яйця (я попередньо їх трошки розмішую з 1 ложкою води і дрібкою солі, щоби білок трошки розійшовся), розмішуємо і замішуємо тісто.
Муки в миску на початку варто давати менше від норми, і потім в процесі підсипати. Так простіше вловити правильну кількість муки і не скакати потім в “по лікті в тісті” по кухні в пошуках ще одного яйця.
Коли тісто замішане і вже не липне до рук, то треба йому дати відпочити. Можна лишити на стільниці і накрити мискою, я ж волію загорнути в плівку. Десь на пів годинки.
Потім, відрізаємо частину тіста і розвалковуємо на стільниці, постійно підсипаючи мукою.
Розтачувати треба тонко, але щоб тісто не рвалося. Коли розтачали – дати трошка підсохнути, буквально хв 15-20, тоді розрізати на смуги, а смуги – на квадрати чи ромби. Розмір на ваш розсуд.
Потім лазанки висушуємо і зберігаємо до слушної нагоди.
Переписів на лазанки є ціла купа, лазанки з сиром, з вудженино чи просто з м’яском, з грибами, з шпинатом, шкварками, навіть солодкі лазанки з маком – макелик. Навіть ті лазанки, які я нині вам покажу, лазанки з капустою, теж можуть бути різними – або з капустою квашеною, або з солодкою, на сметані або на маслі, зі шкварками чи без …
Капусту (цього разу я брала кель, тобто савойську) треба досить тонко пошаткувати, цибульку – порізати кубиками і підсмажити на олії чи маслі. Потім додати капусту і тушкувати під покришкою, поки капуста майже змякне.
Якщо я готую лазанки з квашеною капустою, то відтискаю її від зайвого соку і трошки підтушковую на олії або на смашних шкварках з чогось вудженого.
Заздалегідь приготовані лазанки треба зварити в підсоленій воді майже до готового. Сполокати зимною водою, додати до капусти, підперчити, підсолити і або підсмажити на пательні, або запекти в формі.
Запікати лазанки можна просто так вимішавши із додатками, або шарами, межуючи лазанки з начинкою, можна також приготувати легенький бешамель, і запекти під бешамелевою “шубкою”.
