Взагалі волок це тушкований бур’ян – молода кропива або лобода, в моєму випадку – бурачиння. Їжа, яка помагала вижити в часи голоду, але яку не забули в кращі часи і мені здається що всі готують щось подібне.
Все дуже просто –
Бурячиння дуже добре промила і порізала (самі бурячки відклала на борщ)
Всипала в пательню з розігрітою олією. Для цікавішого смаку я додала кілька плястерків цитрини і тушкувала з ними.
Поки бурачиння тушкувалося – посікла кропу з часничком.
До готового бурачиння додала кілька ложок сметани, кріп з часником, посолила і підперчила.
Як закипіло – вимкнула.
Якщо волок готується з кропиви, то її треба перед тим запарити окропом.
На смак волок дуже подібний до шпинату, можливо трошки терпкіший. Подається волок теплим або холодним і добре смакує з вареним яйцем. А ще з бурачиння можна спекти дуже смачний пляцок, за тим самим принципом, що й із шпинату. Але про це буде далі.
Волок у фотографіях:
