“Як зварити гречку?! Та вона знущається!” – скажете ви і можливо будете мати рацію. Якщо чесно, то я не претендую на якесь виняткове знання чи щось таке.. Просто мені дуже подобається саме цей спосіб варіння гречки, і нещодавно виявилося, що нормальні люди варять гречку інакше 😉
Отож, гречку я не варю, а запарюю. Звісно, це спосіб вимагає певного запасу часу (абсолютно пасивного часу), але зате в результаті маємо ідеально сипку гречку, і до банячка нічого не прилипає.
Все дуже просто –
Гречку треба промити зимною водою, додати трошки солі і масла (можна олію або смалець) і залити окропом “на 2 пальці вище за рівень гречки”. Накрити покришкою. Зверху на баняк покласти рушник, щоб повільніше вистигало.
Десь за 1-1.5-2 години відкриваємо банячок, і о, чудо! гречка ввібрала в себе всю воду, ну або майже всю. Залишається поставити банячок на невеликий вогонь і довести до кипіння щоб рештки води випарувалися і гречка прогрілася. Всьо.
Ідеально це робити звечора, тоді зранку за 5 хвилин прогрівання маємо гарячу свіжу ідеально сипку гречку.
Якщо в мене немає часу чекати, то я варю гречку “як всі” – промила, додала солі і масла, залила окропом (це важливо!) і варю на манеееесенькому вогні, доки вся вода не випарується. Не перемішую, щоб не зруйнувати крупинки.
Цей спосіб нічим не гірший, але часом гречка вбирає воду нерівномірно і може вийти троха мокрувата. Тому, наприклад, для яворівського пирога гречку ліпше запарювати, щоб вона була сухенькою.
В обох випадках гречку найліпше варити в чавунному казанку або в банячку з грубим дном, щоб прогрівання і охолодження були рівномірними.
Їсти гречку я люблю в будь-якій кількості і будь-якому товаристві – зі сметанкою, сиром і зеленинкою, зі шкварками, з молоком. Аби не солодку, а солену. Маю я таку ваду – не люблю солодких каш 🙂
А наступного разу я напишу про те, як вишкварити ідеальні шкварки з цибулькою, які так пасують до гречки 🙂
