Ну, насамперед розберімося, що таке авантурка. Фундаментальна праця “Лексикон Львівський поважно і на жарт” пише, що:
аванту́рка
1. незначна сварка, колотнеча
2. канапка з сиром і шпротами
Я вживаю це слово в 2 значенні, але дозволю собі трошки розширити. Бо “авантурка” це не просто канапка, закуска, чи щось таке – яку робили “на алярм”, “на авантуру”, бо авантура часто вживалося в значенні забави. Авантурки – це цілий пласт страв – канапок, намазок, перекусок – основна відмінність яких є в тому, що їх можна зробити швидко, з того що є під руками, і почастувати зненацьких гостей або перекусити самому.
Мій дудісь називав авантуркою намазку з сиру і вудженого баламута. Мені ж комбінація сир+риба не дуже смакує, тому я готую авантурку з вудженого баламута за переписом Аврори Огородник, бо власне в неї я спробувала композицію з риби і квашеної цитрини, і це, направду, дуже смачно.
2 баламута (*) гарячого вудження (я купую в Сільпо там де є “власне коптіння”)
1 солена цитрина
1 середня синя цибулина
2 ложки цитринового “росолу” з солених цитрин
чорний перець, оливкова олія, сіль при потребі.
(*) Ви ж пам*ятаєте, що баламути – це скумбрії, правда? 😉
Із скумбрій зняти шкірку і акуратно відділити м’ясо від костей. Цибулю порізати дрібними кубиками, посолити, скропити цитриновим соком. Квашену цитрину порізати дрібно, пильнуючи щоб не попалися кісточки. Змішати усе із м’ясом скумбрії, поперчити, дати трохи олії, охолодити.
До такої авантурки можна додати замість олії ложку м’якого масла і діжонської гірчиці, розтерти і зробити її більш “мазальною” – так, як ми це робимо в Ґварі. Можна додати кілька каперсів, або кілька зелених оливок. Або, наприклад, печене яблуко. Обмежує вас лише власний смак і фантазія.
Також авантуркою можна начинити кошички з крухого тіста, можна намазати канапки, можна засервувати окремо – авантурку, м’яке цитринове масло і гріночки. Це дууже смачно!
