Про мене

Думаю, тут треба щось написати.. Але що?

Хочу, щоб люди споживали їжу усвідомлено і смакуючи. Хочу, щоб перестали напихатися аби чим. Хочу, щоб усе спожите йшло всім на користь.

Хочу, щоб кулінарна культура полягала не у вмінні відрізнити гарну кнайпу від поганої, а в розумінні процесів, які відбуваються на пательні чи в баняку (не кажучи вже про організм, це я вже розмріялася).

Хочу, щоб з нашого столу не зникали наїдки наших бабусь, а з лексикону – їхні назви.

І хочу нарешті спекти ідеальну телячу печеню в кминковому сосі.

Вимушений P.S.
Мені дуже приємно, що мої переписи подобаються, смакують і йдуть в люди. Ну, як “мої переписи” – немає нічого унікального під сонцем, і зазвичай, коли я десь цуплю ідею, я про це пишу. І прошу про це у вас – якщо ви надихнулись чимось, що знайшли в мене на сторінці – згадайте про це будь ласка. Вам це ніц не вартує, а мені зробите приємність 🙂 Дякую дуже!

Ще більш вимушений P.P.S.
Я не маю нічого спільного до кнайпи “У пані Стефці”, що у Львові, на проспекті Свободи, навпроти громадських кльозетів, ніколи не мала і не матиму 🙂 Якщо я раптом коли-небудь розбагатію і буду думати про свою кнайпу, то ви, мої читачі, будете першими, хто про це дізнається.

Коментарі

коментар