Коли я купила ароматні, але надто м’які абрикоси, то стало очевидним – їсти я їх не буду, а зроблю зефір. Чому зефір? Бо в моєму гастрономічному календарі навпроти зефіру стояв великий знак питання – чому я його досі не пробувала зробити. Чому? (Відповідь є вище – бо я його не люблю. Але – зефір любить мій чоловік, тому….)
На 2 білки (приблизно 70–80 г білка) я взяоа ось так:
400 г абрикосово-нектаринового пюре
420 г цукру
16 г агару
40–60 г холодної води (лише для набухання агару, якщо він не вводиться інакше)
2 білки
Абрикоси відділила від кісточок і розварила в пюре, з додаванням 2 ст.л води, соку цитрини та цедри.
Агар замочила у 50 мл холодної води на 5–10 хвилин (вийшла дивна майже жортска желеподібна структура)
Додала його в гаряче пюре, дуже добре вимішала, щоб не було крупок. Всипала цукор.
Проварила до повного розчинення цукру та агару.
Окремо збила білки до м’яких піків, і не перестаючи збивати влила гарячу фруктову масу. Збивла ще 3–5 хвилин до дуже густої, рельєфної маси.
Виклала в кондитерський мішок з насадкою-зірочкою (якщо чесно в мене вона просто єдина) і сформувала зефірки, на пергаменті.
Залишила стабілізуватися на кілька годин, потім обсипала цукром з кукурудзяним крохмалем.
В міру солодкий, дуже ароматний, смачнющий. Так навіть я ризикую полююити зефір 😉
