Печена молода морковця з йогурто-тхінним соусом і заатаром

Мій улюблений час – початок літа, сезон молодої морковці … В цьому місці тексту одного мого читача трафляє шляк, бо “шо то за морковці, цибульки, горошки? невже не можна нормально писати?!? – Ну, але ж не можу я це ніжне створіння називати морквою. Бо вона – морковця.

Цей перепис – результат моєї любові до Йотама Отоленґі, британсько-ізраїльського шефа, котрий робить просто несамовиті речі з городиною. Я бачила в нього подібний перепис, але коли прийшов час, то не знайшла, тому робила по пам’яті.

Отже:

кілька пучків молодої моркви
2 ложки густого йогурту грецького типу
1 ч. л. тхіни *
зубчик часнику
оливкова олія
сіль, цукор
заатар **
кінза

Морковцю пошкробати, візрізати бадилля, залишаючи хвостик. Насмарувати олією, трошки посолити і поцукрувати (буквально дрібкою). Викласти в форму і спекти до зарум’янення (це +- 20 хв при 170-180 *С) час від часу перевертаючи. Можна додатково ще на хвильку під гриль.

Йогурт змішати з тхіною і вичавленим часником, розмазати грубим шаром на тарелі. Спечену моркву викласти зверху. Посипати заатаром, посіченою кінзою. З’їсти.

Цей перепис – спосіб з’їсти кільо моркви. Нащо? – спитаєте ви. Ну, я не знаю… просто вона ексремально смачна. Тож нащо себе обмежувати?

* тхіна це паста з сезаму і олії
** заатар це така спеція, що складається з материнки, майорану, чебрецю і смаженого сезаму.

Якщо у вас немає ні тхіни ні заатару, то можна зробити трошки інакше, теж добре: зробіть йогуртово-перцевий або йогурно-зеленинний соус, обов*язково вчавіть зубчик часнику.