Ці перчики – одне з тих, що мене вразило в Мадриді. Нє, ну ясно, що музей Прадо, Пікасо, Далі і це все – це круто, але смажені падрони… це справжній шедевр!
Назагал негострі і соковиті, ці перчики – як гра в “руску рулєтку”, бо може попастися гострий, і тоді оцей соковитий перцевий “кусь” перетворюється в тепло, яке плавно переходить в гостроту, але не пекельну, а якраз таку, щоб смакувало. В Іспанії так і кажуть – “рimientos de Padrón – unos pican y ostros no” – деякий гострий, деякий ні.
Де їх взяти? Сільпо їх привозить (ура!) і хоча коштують вони десь (ого!) 350 грн за кільо, але вони легенькі, тому щоб скуштувати і проникнутися любов’ю – вистарчить зовсім небагато. А далі то вже всьо – любов і ціна не має значення.
Як посмажити? – А дуже просто: перчики помийте і струсіть воду, при потребі промокніть паперовим рушничком, щоб вода не стріляла при смаженні. В широкій і глибокій пательні сильно нагрійте оливкову олію (майже до smoking point). Вкиньте перчики (обережно, гаряча олія!) і довгою лопаткою перемішуйте. Ідея приготування така – щоб гаряча олія підсмажила шкірочку до легкого рум’янцю, але щоб всередині залишилася соковита перцева м’якіть. На 200-250 г перцю смаження займе десь хвилину.
Вийміть перчики з олії ложкою-шумівкою, викладіть на паперовий рушник, аби ввібралася зайва олія, викладіть на таріль і посоліть пластівцями солі (знаєте, є така хитра сіль, мальдонська, вона не кристалася а ніби пір’їнко-пластівцями. якщо її нема – то морською не дуже грубою але не дрібною.
Їсти падрони треба доки гарячі. Мені найкраще до них смакує пиво на зразок Корони з плястерком лайму.
