Мізерія

Скільки можна жерти? – спиталася я себе і зробила мізерію.

Не знаю, як там ваші, але мій організм на весну завжди відчуває страшний дефіцит нітратів і гідропоніки. А який овоч найбільше насичений цими суперкорисними вітамінами? – правильно, тепличний огірок! 😉 І нема нічого смачнішого, ніж зробити з нього першу весняну мізерію.

Назва “мізерія” походить з латинського “misere” – біднота. Значить, що мізерія – це така бідна салатка, хоча при ціні огірків +- 50 грн я би посперечалася, але то вже економічні нюанси.

Класична мізерія – це огірки, сіль, мелений чорний перець, олія. Все. Решта додатків – цибуля, сметана, кріп, сир, редьковця – то вже не класична мізерія, але не менш смачна.

Те, що пише Осипа Заклинська – фактично класична мізерія.

Насолювання огірків зелених і витискання зі соли не є вказаним, бо витискається вітаміни. Обібрати огірки з лупини, посолити, трохи поперчити, налляти оцтом або соком з цитрини, можна дати і оливи, або сметани і подати.

Я ж вам пропоную  кілька “мажорних мізерій” – моїх і з Дарії Цвєк.

Мізерія з редиски, огірків і сиру (Д.Ц.)

2 пучки редиски, огірок, голівка зеленої салати, 200 г сиру, 200 г сметани, зеленина петрушки та кропу, сіль, цукор.

Круглий таріль або полумисок вистелити помитими листками зеленої салати і посипати цукром. Зверху посипати сиром та розкласти кільцями плястерки огірка і редиски. Прикрасити порізаною петрушкою та кропом. Окремо подати сметану, вимішану з сіллю та цукром.

Мізерія зі свіжих огірків та бринзи (Д.Ц)

500 г огірків, 150 г бринзи, 200 г сметани, кріп.

Огірки помити, почистити від шкірки, нарізати плястерками, скласти в салятерку (не солити) і полити сметаною. Зверху посипати натертою на терці або розкришеною бринзою і кропом. Мізерію треба готувати безпосередньо перед подачею на стіл, бо огірки пускають сік.

Моя ж мізерія – це салатка настрою. Я додаю в неї те, що є під руками і приправляю тим, чим цікаво в конкретний момент. Ось наприклад, можна притрусити підсмаженим насінням гарбуза і сезамом – це додає ніби звичайній мізерії пустотливого настрою. Або порізати огірки не плястерками впоперек – а поздовжніми довгими пасмами, за допомогою овочечистки – дуже елєґансько виглядає 🙂

p.s. До речі про нітрати – це, як на мене, питання віри. Я в них не вірю, бо ми таким повітрям дихаємо, що якийсь гідропонічний огірок на тому фоні – це просто цілющий бальзам.

Коментарі

коментар