Ліниві пироги з сиру і бриндзі

Не знаю як це відбувається в решти людей, але коли на мене нападає такий звір, як прокрастинація, то рівно в той ж момент звідкись береться бажання щось приготувати.  Бажано з тіста, щоб побабратися і розім’яти пальці.

Тому нині вранці, замість того щоби дописувати текст, який не те що “горів”, а вже звуглів наніц, я  зробила макітру лінивих пирогів. А потім і текст дописала. Так що, ліниві пироги, тепер з впевненістю скажу, найліпший лік від про-кра-сти-тойвот. Ну, ви знаєте, про що я.

До речі, я вже писала, в нас вдома є чітке розмежування лінивих пирогів, палюшків,  клюсків, книдлів і копиток.

Ліниві пироги – з сирного тіста.
Палюшки – з картопляного тіста, до якого береться тільки варена картопля.
Клюски – з картоплі, але круглої форми і з притисненою серединкою “як еритроцити”, if you know what I mean.
Книдлі робляться з картопляного тіста, але до тіста додається троха сирої тертої на дрібну терку картоплі. Можуть бути пусті, а можуть бути начинені.
А копитка – теж з картопляного тіста, такого ж як палюшки і клюски, але один край притиснений видельцем.

Заплуталися? А ніхто не обіцяв що буде легко 😉 до всього, маю підозру, що класифікація ця не остаточна і лиш моя власна.

Це той перепис, де все на око. Бо сир буває різної масності і мокроти. Єдине що я завжди пильную, то це багато яєць.

Десь до півтори кіля (огого!) суміші сиру і бриндзі я взяла 6 яєць, троха підсолила\підперчила, і додала муки стільки, щоб замісилося нетуге тісто. Орієнтовно – десь 5-6 чубатих ложок.

Поки місила – поставила гріти баняк води, широкий, щоб зручніше було вибирати.

Замішане тісто брала ложкою, формувала валок, підсипаючи мукою, щоб не липло до стільниці. І омакнутим в муку гострим ножем нарізала на пироги і відразу обкатувала в муці, щоб не злипалися.

Тим вода вже закипіла, я її посолила і зварила палюшки невеликими порціями.

Тут є кілька ніжних моментів:

  • кидати ліниві пироги в воду, що кипить;
  • відразу лопаткою легесенько підмішати “по дну”, але справді, дуже легесенько;
  • ліниві пироги досить швидко піднімаються наверх;
  • і тут найважливіше – тільки-тільки вода з лінивими пирогами закипіла – акуратно широкою ложкою, або ситком виймаємо. Бо зайва хвилина – і всьо, розварилися. А нам того не треба;
  • вийняли, наприклад, друшляком, і на кілька секунд під зимну воду, щоб змити слиз;
  • сполокані пироги і викладаю на стільницю, щоб підсохли, а як підсохнуть – складаю в макітру і промащую олією.

Та й всьо 🙂

Найбільше ліниві пироги мені смакують підсмажені і зі сметанкою. Але з засмаженою цибулькою, чи зі шкварками – теж дуже дуже. Або, наприклад, посипати зверху доброю бриндзьою. Або шкварками. Або бриндзьою і шкварками. Ай, всьо.  Я побігла їсти 🙂

Коментарі

коментар