Чилі кон карне – це щось таке як борщ в Україні. Насамперед це всюдисуща страва. А різновидів – море! Кожен регіон, кожна господиня мають якісь свої нюанси та хитрощі приготування.
Мені загалом дуже смакує, коли м’ясо парується з чимось солодким. В цій страві, хоча гірку чоколяду солодкою і не назвеш, оцей м’ясно-гостро-чоколядовий смак поцілив мені в саме серденько своєю збалансованістю і грою “на межі” – не загостро, не засолодко…. так, знаєте, об’ємно … дуже дуже добре! Проте, якщо не любите гострого, цей рецепт ймовірно не для вас, бо все таки він має добре гріти і не бути млявим.
І ми з Льолею зняли для вас відео, як готувати:
А тепер докладний перепис:
1 кг доброї яловичої м’якоті або фаршу
1 велика цибулина
2 моркви
3 стебла селєри
1 шклянка віскі або води або червоного вина
800 г вареної червоної фасолі (консервована теж чудово підходить)
2 стручки перцю чилі
4 зубці часнику
4 ст. л. концентрованої томатної пасти або банка томатної пасати 400-500 мл
1 ст. л. насіння куміну
2 лайми
сіль, цукор — за смаком
2 бібкових листочки (лаврових)
плитка чорної чоколяди з високим вмістом какао
зеленина кінзи для подачі
олія для обсмажування
М’яско ріжемо дрібним кубиком. Зазвичай рецепти чилі кон карне використовують фарш. І дійсно, з фаршем готувати швидше, але текстура шматочків додає «характеру».
Обсмажуємо м’ясо на гарячій олії до рум’яності. Коли м’ясо обсмажене – додаємо усю нарізану городину і тушкуємо до м’якості, додаючи віскі (самі так робимо і всіляко підтримуємо цей вибір!) або червоне вино, або воду. Якщо маєте – то можете додати також овочевий чи м’ясний росіл, чому б ні? Десь в цей період додаємо кумин і перший раз підсолюємо.
Коли городина трошки зм’якла – додаємо фасолю. Ми використовували червону фасолю з бляшанок. Проте, можна використати також білу чи красу, яка вам більше до вподоби. Але зварити її треба заздалегідь!
Січемо перчик чилі (з насінням чи без вирішуйте самі, залежно як гостро ви любите) і разом з ним додаємо в банячок м’якоть одного лайма. Підсолюємо та трішки підцукровуємо. Інший лайм залишаємо для подачі.
Насамкінець додаємо чоколяду, розмішуємо щоб розтопилася і щоб чилі “булькнуло”.
Все, страва готова!
Подаємо з начос або звареним на сипко рижом — обидва варіанти чудові. Для смаку скроплюємо соком лайма. Ох, це препишно!
Якщо вам лячно експериментувати з чоколядою, а фасольово-м’ясного хочеться, то ось прошу – чудові львівські чанахи:
Ну і на останок:
Що робить будь яку страву галицькою? – спитаєте ви.
Закришка! – скажу я.
Звісно, я трошки жартую. Але і справді, я не уявляю собі рідної кухні без трьох “З” – закришки, засмажки і запражки. Про них всіх я докладно пишу в “Львівській кухні” – книжці, котра не за довго вийде у “Видавництві старого Лева”. Не перемикайтеся!
І ще про дуже важливе! Використовуйте правильний посуд, адже це забезпечує ідеальне приготування! Мій банячок, як і всі тарілочки, з Львівського креденсу, чого і вам всім бажаємо!
