Почнемо з “хвилинки етимології”, бо не знаю як вам, але мені завжди дуже цікаво чому страва називається так, як вона називається.
Назва форшмак (Vorschmack) перекладається з німецької як “передсмак”, адже ця страва подавалася як закуска перед основною трапезою.
Назва Ґегакте геринг на їдиші (געהאקטע הערינג) перекладається як січений оселедець. Етимологія цієї назви зрозуміла – вона буквально описує основний процес приготування страви: подрібнення, січення оселедця.
Ґегакте (געהאקטע) походить від слова на їдиші, яке, у свою чергу, має германське коріння, споріднене з німецьким словом gehackt — “подрібнений” або “посічений”.
Геринг (הערינג) відповідає німецькому Hering і означає “оселедець”.
А тепер про форшмак від Льолі. Це перепис, який вважається в її родині канонічним.
3 шт гарні норвезькі оселедці
2 невеликі ріпчасті цибулі
1 велике кисле яблуко
2 скибки білого хліба
жменька (100-120 гр) підсушених волоських горіхів
трішки 9% спиртового оцту змішаного з водою
свіжозмелений чорний перець
запашна соняшникова олія
Все робиться максимально просто, а смакує максимально добре! Як саме? Дивіться у відео:
А в коментарях чекаємо на ваші родинні та найулюбленіші рецепти форшмаку.
Ви ще тут? То почитайте трішки про історію страви.
Форшмак (Vorschmack) має глибоке коріння в німецькій кухні, особливо в регіоні Східної Пруссії. У своєму оригінальному вигляді це була гаряча закуска, приготована з подрібненого м’яса, часто телятини або яловичини, змішаного з оселедцем, цибулею та спеціями. Суміш запікали або смажили, подаючи гарячою. Згодом форшмак був адаптований в інших кухнях. У фінській кухні він готується з м’яса, анчоусів або оселедця та цибулі, подається з картоплею, солоними огірками та сметаною. Ця страва стала популярною завдяки маршалу Карлу Густаву Маннергейму, який вважав її однією зі своїх улюблених. І також ця страва, але у зміненому, дещо спрощеному вигляді, стала особливо популярною серед євреїв ашкеназі, адже оселедець був доступним і поширеним інгредієнтом.
