Проєкт “Що на тарелі”

Мальовані тарелі для мене є невід’ємною частиною галицької кухні та й побуту загалом. Заквітчані, розписані квітками, півниками, візерунками чи побутовими сценками, ці декоративні фаянсові тарелі заполонили Галичину на межі ХІХ–ХХ століть. Виготовляли їх переважно на фабриці у польському містечку Влоцлавек, рідше їх привозили з Кола, Прушкова, Нового Двора, Цмільова та Праги. Ці тарелі були одним із улюблених способів декорування житла і часто зустрічаються в інтер’єрах і до нині.

Я почала збирати тарелі не так давно і майже випадково. Побачила на стихійному вуличному базарі таріль з грубо намальованими квітами. Виглядав він жалюгідно — полущений, брудний, помаранчеві квіти було ледь помітні під засохлим клеєм, яким його аби як склеїли. Коштував він якісь копійки, тож я вирішила його врятувати. Відмила і поклала у нього помідори. Яким же було моє здивування, коли таріль з помідорами разом аж засяяли на сонці!

З цього моменту і досі я бавлюся у своєрідну гру — знаходжу старі тарелі, якщо пощастить, то цілі, але зазвичай тріснуті і занедбані. Відмиваю і даю їм маленький «момент слави» — готую страву, яка пасуватиме саме їм. Роблю фото та фіксую це у своєму проєкті #що_на_тарелі. Виглядає, ніби сам таріль підказує мені що на нього покласти, як порізати та як заправити.

Тож, запрошую вас у смачну мандрівку моїми кулінарними експромтами, що були натхненні колекцією мальованих тарелів.