Часом гортаєш стрічку, натрапляєш на чийсь допис, і так собі: “йой, не встигла”.
Так і тут, позавчора дивлюся, а Марко пише про “Зеленого когута” – мій улюблений ранньолітній сос. Щоправда, він його називає “Часникова ікра”, але Зелений когут ліпше, правда ж? 😉
Так от, саме позавчора я теж купила зелений часник, щоб зробити те, що називається “Зелений когут”: зелений часник, сіль, добра пахуча олія. Можна перед вживанням ще додати трошка цитринового соку або оцту і водички, щоб було рідше.
Геніально-просте: до картофляних пляцків, полити молоду барабольку або палюшки … зрештою, намастити на кусок хліба. Ай, слиною заходжуся тут з того всього.
А восени чи зимою робиться звичайний “Когут” – душений часник, сіль, пахуча олія, водичка.
