Вірменська громада завжди мала велике значення для життя Львова, зокрема і гастрономічного. Колись я вже робила невеличку розвідку про давню львівську вірменську зупку Пажиброду.
Сьогодні хочу розповісти про традицію освячення винограду на свято Успіння Богородиці, котре ще називають “Виноградна Пасха”, і котре припадає на найближчу до 15 серпня неділю, а отже цього 2018 року на 12 серпня, тобто на завтра. А що Успіння Богородиці є престольним празником для Вірменського собору у Львові, то це тим більше цікаво.
Обряд освячення винограду (Խաղողօրհնեք, хахохорнек) відбувається після Літургії, і бере початок від давньовірменського нового року, Навасарду, який припадав на 11 серпня.
З утвердженням християнства в історію вірменського виноградарства вплітається біблійна історія про Ноя, який, зійшовши з Ковчега, припнятого біля вершини Арарату, посадив у долині першу виноградну лозу. У вірменських апокрифічних текстах дерево життя дуже часто втілюється саме у вигляді виноградної лози.
Під час освячення винограду Бога просять благословити виноградні кісточки і зробити так, щоб виноград приніс людям здоров’я і спокуту гріхів. Окрім принесених до церкви грон винограду освячували також і виноградники. А що самі церкви часто мали свої виноградники, то ходити далеко не треба було 😉
Взагалі, виноград для вірмен має сакральне значення, його називають “сонячною ягодою”, і фігурує він не тільки в кухні, а й в іконописі і загалом у культурі.
От наприклад, мініатюра “Рай Адамів” з Євангелія XVI століття художника Хачатура Хізанці (див. ліворуч).
Просто з Небесного престолу росте крислата виноградна лоза, рясно вкрита гронами. Виноград дзьобають білі птахи, які символізують праведні душі, що увійшли до Царства Небесного. Звідси тягнеться вірменська традиція залишати в цей день виноград біля джерел, щоби птахи також могли “причаститися”.
Кажуть, що в давнину виноград можна було споживати тільки після цього дня. Взагалі, традиція не їсти чогось до освячення тягнеться ще зі Старого Завіту: “Початки первоплоду твоєї землі принесеш до дому Господа, Бога твого” (Вих.23,19).
Я не дуже знаю, чи є якісь гастрономічні традиції у вірмен пов’язаних з цим святом. То якщо б хтось мені розповів, особливо, що стосується львівських вірмен, то була б дуже вдячна. Бо, мені видається, що щось мало би бути….
А при нагоді, властиво десь на тижні, напишу і про Спаса, в його обрядовому і гастрономічному сенсі.
Знимка до тексту пречудесної Оксана Сибидло.
Матеріали взяла ось тут во на RISU.
