незамінний компонент пампушків і рогаликів
Терта рожа – це така річ, без якої я собі не уявляю пампушків і рогаликів. Ложечка тертої рожі в мак для маківника – і він буде мати цілком інакший смак. Коли тертої рожі приготувалося багато – можна зробити “буржуйський” завиванець з тертою рожею, з цукровим “кракелюром” зверху – і з горняточком молока зранку його..
А ще – терта рожа – найсмачніші ліки від болю в горлі, стоматиті, ангіні (ніхто, ясно ж, не відміняє офіційну медицину там, де її треба) – просто взяти собі пів ложечки під язик і розсмоктувати як цукорок.
Офіційно “терта рожа” – це суха конфітура з трянди сорту Rosa rugosa (троянда зморшкувата). Руґоза буває 2 кольорів – рожева-майже-біла і червоно-фіолетова (така, як на знимці).
Робиться така конфітура дуже просто, і дуже подібно на конфітуру з фіалки, але все ж є кілька моментів, які треба знати.
По-перше, пелюстки мають бути сухі, без роси і дощу. Але “суха” вона не тому, а тому що без варіння і без додавання води.
По-друге, їх треба почистити від квітколожа, тичинок, листочків, і, головне, комашок, які дуже люблять зачаїтися всередині квіток. Для цього троянду треба розстелити на папері чи серветці, переворушити квіти, паралельно виймаючи зайві листочки, і розлякуючи комашок.
По-третє, здалося б обрізати білі хвостики пелюсток (в тому місці, де пелюстка кріпиться до квітколожа. Існує забобон, що ті кінчики гірчать. Коли я маю рожі небагато, то чесно їх обрізаю, а коли пощастило, і вполювала кілька мішків пелюсток – то перетираю з білим. І якщо чесно (тсссс, нікому не кажіть) особливої різниці не відчула.
По-четверте – пропорції. 1:1 пелюстки і цукор (за вагою). Часом пропорцію цукру доводять до 1:2, тоді вона “залізно” стоїть без холодильника, але і цукріє швидше. Ятримаю рожу рросто в холодному місці, і цукру даю десь 1:1 – 1:1.5.
Окрім цукру ще треба цитриновий сік або цитринову кислоту, щоб рожа не втратила кольору. Цитринову кислота ще й консервант.
Смак рожі має бути солодким, з відчутною приємною кваснинкою.
Найкраще рожу перетирати в макітрі або ступці, бо тоді цукор правильно втирається в пелюстки, утворюючи ніжну масу. Але це в ідеалі, бо, знову ж таки, якщо рожі небагато – можна терти в макітрі, а якщо багато – то тоді блендером.
Якщо ви – щасливий власник кам’яної або порцелянової (такої аптечної) ступки і будете перетирати цвіт в ній, то перед тим як терти рожу з цукром покладіть ступку в морозилку, охолодіть. Якщо маєте змогу – зробіть “льодяне обгортання” для макітри – помістіть її в широку миску, заповнену льодом. Для перетирання ніжних пелюсток добре, щоб вони не перегрівалися.
Розтирати треба відразу з цукром, бо він допомагає правильно втертися рожі, і розподілитися поміж цукру. В кінці додати цитринового соку (на смак) або цитринової кислоти, і добре вимішати. Як я вже писала вище – цитринова кислота буде виконувати роль консерванта та збереже яскравий колір.
Після того як все втерти і розмішали – дайте рожі постояти годинку, щоб цукор розчинився. Тоді перевірте смак і пакуйте в слоїчки.
Скласти терту рожу в слоїчки, закрити і тримати в холодильнику до нагоди. Слоїчки мають бути сухі і чисті, я їх ще ополіскую спиртом just for sure. На втрамбовану в слоїк тертці рожу насипаю ложку цукру, він сполучиться з трояндовим соком і зробить шкоринку. Або можна покласти бібулку чи папірець, змочений в спирті.
А тепер обіцяний бонус №1 – якщо додати до тертої рожі тертих волоських горіхів, то це буде просто фантастична річ для начинювання рогаликів і завиванців. Горіхи треба змолоти\потерти окремо, і вимішати з вже перетертою рожою.
І бонус №2 – можна додати цедри і трохи коньяку – вони ще більше збагатять смак.
І бонус №3 – інколи додаю трошки тертого цинамону і гвоздики, тоді смак буде більш пряним.
Взагалі, можна зробити собі і так і сяк 🙂
