Скальки на спосіб галицький

Хто мене читає, певно пам’ятає мої зойки про допомогу дізнатися що значить слово “скальки”.  Було дуже багато версій, а більшість сходилася до того, що скальки то щось морське і в мушлях. Але ж що саме?

І от, кілька місяців тому, гастрономічні доріжки приводять нас з Льольою в славне місто Чернівці, столицю Буковини. І при якісь розмові згадуємо за таємничі “скальки”. А наша кохана Люда (господиня “Ріти Стейнберг”, про яку я вже розповідала) на то:

Шкальки? як то не знаєте?! та то ж дністрові мідії! ми їх в дитинстві стільки їли!

І тут виявляється, шо скальками (шкальками) називали прісноводні мідії в наших краях. Я готували їх всіляко – і пекли на блясі, і варили з ріжними совсами. Ба більше, в голодні роки вони були одним з доступних джерел білка, на рівні з рибою і всілякими іншими річковими мешканцями.

Ну, ви ж розумієте, що я не могла пройти повз таку нагоду подивитися на знайомий продукт з нового боку. А щоб було веселіше, то зібралася нас ціла ватага – мідійна фея Аврора, фотографічна фея Оксана, гостинна фея Льоля, писуча фея я, і фей – Олексій 🙂

З річковими скальками тяжко, бо скальки-мідії, як будь які мушлі, добрі тоді, коли живуть в чистій воді, бо перепускають її через себе як губка. А чистота наших вод бажає кращого, і я би річкові скальки з них їсти б не ризикнула, і вам би не радила. Тому ми взяли морські, заморожені. Звісно, якщо є нагода, варто брати морські свіжі, але там ціла історія з їхнім чищення і промиванням.

Готувалими їх за двома переписами, один з яких є умовно “галицький”, з цибулькою-часничком, помідорами, стебловою селерою, редьковцею і кукурудзою. Тобто доволі локальними і сезонними складниками. Його я вам зараз і пропоную.

Скальки заморожені – 2 кіля
Часник 
Цибуля біла, солодка “ріпка” або “шальотка”
Селера стеблова
Помідори чері або помідори Pelati з бляшанки
Кукурудза заздалегідь зварена
Редиска
Зеленина петрушки і кінзи посічена
Олія оливкова
Вино біле сухе
Сіль, перець

Примітка щодо кількості продуктів. Тут все міряється “на око”. Робіть так, щоб вам було смачно. Вина на таку кількість – десь 150 мл. 2-3 цибулі, 1-2 головки часнику, 5-6 стебел селери, і так далі. Зварите один раз і зрозумієте комфортні для вас кількості.

Насамперед в банячку на розігрітій олії легенько підсмажуємо січений часник і цибулю, щоб ледь-ледь спрозоріли.

Додаємо порізану селеру і ще трохи прогріваємо, помішуючи. Висипаємо в банячок мідії. Доливаємо вина. Закриваємо покришкою і даємо трошки прогрітися (мідії мають розтопитися і почати відкриватися). До речі, ті мушлі, що не відкрилися – не їмо. Може вони не хочуть щоб ми їх з*їли? Або просто щось там всередині не так.

Тим часом ріжемо кукурудзу кільцями, розполовинюємо редиску і помідорчики (ну, або відкриваємо бляшанку Pelati). Додаємо усе в банячок, солимо-перчимо на смак. Перемішуємо.

Варимо до моменту поки мушельки не відкриються і всі складники не прогріються і “переженяться”. Це хвилин 10, більше не треба.

За той час якраз встигаємо порізати і підсушити скроплений олією багет.

Наприкінці таємний ритуал: всипаємо посічену зеленину петрушки і кінзи, накриваємо баняк покришкою, беремо рушником і струшуємо кілька разів, щоб магія перемішалася.

А далі все просто: спожираємо скальки, непристойно муркочучи, сьорбаючи юшку половинками мушель або вибираючи її хрумким баґетом. Запиваємо винцем.  Набираємо ще одненьку кохельку. Сміємося. Радіємо життю.

Знимки робила Оксана Сибидло, а не я. Це відразу видно 🙂

Коментарі

коментар