шпік печений

Шпік, кістковий мозок печений

Кістковий мозок – перший кулінарний делікатес первісних людей, джерело омега-3-поліненасичених жирних кислот, заліза, вітамінів і мікроелементів.

Шпік, кістковий мозок – це дуже особлива їжа. Хтось її категорично не любить (фефефе, як таке можна їсти?), а хтось, як я, – за кавальчик грінки із шпіком готовий навіть це приготувати. Не плутайте із “шпиком” – тонким підшкірним салом.

Я пригадую, що мій дідусь дуже любив кістковий мозок – чи то видлубаний з телячих кісточок на яких варився росіл, чи спеціально спечених. І я досі пам’ятаю, з яким задоволенням ми смакували насмарованими шпиком шматочками хліба, і з часничком.

Цього разу я готувала шпік за переписом пана Сергія, вдалося чудесно.

Мозкові телячі кісточки я купила в супермаркеті за якісь дуже символічні гроші, і що приємно – свіжі, без жодного неприємного запаху.

Кісточки вже були розпилені на акуратні бочечки, тому перед приготуванням я їх просто замочила на 2 години в підкисленій і підсоленій воді. Тим часом круглу керамічну форму вистелила фольгою, бо з таких форм потім дуже погано відмиваються підшкварені часточки.

Кісточки поставила шторцом в форму, вужчим зрізом догори, підсолила і підперчила. Пекла в гарячій рурі хвилин 25, поки кістковий мозок не зарум’янився і не почав закипати. Важливо не перетримати, щоб він не витік.

До шпику приготувала салатку з руколи і цибулі, а також заправку з каперсів, олії і цитринового соку. Також сюди дуже добре пасує свіжий гострий перчик.

Нам дуже смакувало намазувати шпик на кавалки багету, трошки підперчувати і досолювати, скроплювати цитриновим соком і їсти з салаткою. Зайве говорити, наскільки це ідеальне доповнення до келішка чогось міцного (: