Ця салатка з баклажанів в оцті – ще один мій італійський трофей. Дуже смакує мені і всім, кого я вже встигла нею ощасливити.
Потрібно
довгі молоді баклажани – такі щоб кісточок майже не було;
зеленина – кріп, петрушка, ореґано, можна також взяти троха волоських горіхів;
часник;
сіль, цукор, перець;
виноградний оцет – білий або червоний;
перець горошком – чорний і пахучий;
лавровий листок;
вода;
олія extra vergine.
Баклажани чищу від шкірки і ріжу (*) соломкою розміром зо пів пальця “як на фритки”. Солю і даю постояти 10-15 хв (як нема часу то навіть не солю).
Тим часом варю маринад (**) з води, оцту, солі, цукру, перців горошком і лаврового листка. Маринад має бути смачним – пробуйте на свій смак щоб не був занадто квасним чи прісним.
Баклажани сполікую від солі і кидаю в киплячий маринад (***). На невеличкому вогні варю буквально 5-7 хв. Мають лишатися al dente.
Поки варяться баклажани – січу зелень з часником. Я люблю щоб зеленини було багато, а ви дивіться на свій смак. Часник і ореґано давайте обов’язково – без них зовсім не той смак.. Можна додати горіхів.
Баклажани зціджую на друшляк і даю добре стекти воді (****).
В мисці змішую баклажани з зелениною, додаю олії і регулюю на сіль\перець\оцет. Складаю в салятерку чи в слоїк і ставлю в холодильник – вона має трошка настоятися в прохолодному місці.
Салатка з баклажанів в оцті повинна добре вистигнути і насичитися смаками і ароматами приправок.
Смакує як просто салатка до вареної барабольки, або як в мене – з брускетою. На інших брускетах намазана надсмачнюча бриндзя
Тепер примітки і бонуси –
(*) нарізають баклажани для цієї салатки по різному. Наприклад, можна їх почистити від шкірки і зварити цілими, потім відтиснути воду і аж тоді різати. Але мені подобається так, як я описала.
(**) кількість маринаду залежить від кількості баклажанів
(***) баклажани спливають на поверхню, тому в баняку треба їх чимось зверху притиснути, наприклад покришкою меншого розміру або тарілкою, щоб всі були покриті водою.
(****) треба дати добре стекти маринадові, трошки струшуючи все в друшляку.
Ну і бонус – сицілійський варіант цієї салатки. Все так само, але з зеленини додається стебло селери, м’ята, ореґано і трошка свіжого гострого перцю, порізано “перами”.
І бонус-2 – ще за таким самим принципом можна зробити салатку з кабачків.
І бонус-3 – по ідеї, таку салатку можна закрити на зиму, я цього не робила (взагалі не надто захоплююся консервацією), але переписи читала.
А ще в мене нова серветка 🙂
