Про Песах, Великдень, і як завжди трохи про їжу

У мене знову писально-дослідницький настрій, тож чому б не написати трохи по Песах, зокрема в “їстівному” контексті

За тиждень зустрічатимемо Великдень, який історично тісно переплетений із Песахом – найважливішим і найстаршим свято юдеїв, яке ще називається Святом опрісноків (Chag ha-macot), що цього року святкується з 11 до 17 березня.

То ж, пропоную сьогодні трохи поговорити про Песах, почати з історії, а потім, як це зазвичай у мене, про кухню. Тим більше, що аспект їжі на Песах є дуже важливим, а в багатьох моментах ще й дуже цікаво перегукується з нашими Великодніми традиціями.

Частина перша, Старозавітна.

Святкування Песаху присвячене звільненню єврейського народу від рабства. 400 років євреї знаходилися єгипетському рабстві (Буття 15:13), і фараон не відпускав їх. То ж Бог наслав 10 кар єгипетських.

Згідно з П’ятикнижжям (Вихід 12: 22,23), напередодні останньої кари єгипетської – смерті первістків – Бог наказав євреям заколоти “ягня без вади”, кров’ю ягняти помастити одвірки будинків своїх, а м’ясо ягняти засмажити.

В 14 ніч місяця Нісана караючий Ангел Господній «пройшов повз» (פֶּסַח) будинки євреїв, і були врятовані їхні первістки. То ж лише після сповнення 10 кари фараон дозволив євреям покинути Єгипет (Вихід 12: 31-33), і вони покидали його так швидко, що хліб не встиг підрости.

Частина друга, Новозавітна.

Песах був пророцтвом про інший Вихід і іншого Агнця, що повинен був прийти: «… Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!» (Iван.1:29). Песах був пророцтвом того, що Бог пошле світу Свого Сина, Який стане досконалою жертвою (“ягня без вади”), проллє кров на хресті, аби Бог міг «пройти мимо» гріхів тих, хто вірить в Триєдиного Бога.

Події Нового Завіту тривають власне в часі Песаху. За шість днів до Песаху Ісус приходить у Віфанію і воскрешає Лазаря (Лазарева субота). Наступного дня, Ісус в’їжджає в Єрусалим верхи на ослиці, і люди стрічають Його пальмовим гіллям і вигуками “Осанна!” (Вербна неділя).

Седер Ісуса з апостолами в християнській традиції названий Тайною вечерею і став першою Євхаристією. Ісус уподібнює себе до пасхального ягняти переломляючи хліб над вином.

Немає остаточної згоди в питанні про те, чи була Тайна вечеря в повному розумінні седером, але скоріш за все, що слова «Це є Тіло Моє» Ісус промовив саме над опрісноком.

Довгий час тривали суперечки, на якому хлібі здійснювати Євхаристію – прісному чи квасному, і зараз є певне розділення – церква латинського обряду використовує прісний хліб – облатки (oblacion, безкровна жертва), християни ж східного обряду використовують Божественну Літургію на просфорі (квасному хлібі).

Частина третя, про їжу.

Отож, а тепер про їжу, яка в Песах має велике значення, а ще має деякі важливі обмеження. Найголовніше – це сувора заборона на квасне тісто і хліб з нього – хамець.

Як і в нашій традиції, Песаху передує дуже ретельне прибирання помешкання. Заключним елементом є ритуальні “пошуки хамеця” (бдікат хамець)  за допомогою свічки, пера і дерев’яної ложки – свічка не дає тіні, в якій можна не помітити частинку хамеця, пером можна досягнути в найдальші закутки і вимести хамець, і зібрати його на дерев’яну ложку, яку спалити в ритуалі “спалення хамеця” (біур хамець). Що цікаво, що перед пошуками хамеця в помешканні розкладаються ретельно загорнуті шматочки квасного хліба, щоб впевнитися, що хамець “знайдуть”, “спалять”, благословення на пошуки не буде марним і ритуал буде правильним.

Святкова вечеря на Пасху – Седер (‏סדר‏‎ – порядок). Тут теж є багато подібного до нашого готування до Великодня.

Підготовка до Седеру повинна бути закінченою до настання йом-това (свята). Стіл накривають найкращим обрусом, розкладають найкращі (деколи навіть спеціальні) тарелі, кладуть срібні ножі і виделки, келихи для кідушу (вина). Весь посуд, що використовується в Седер має бути новий або дуже ретельно помитий і ошпарений окропом, щоб не залишилося нічого нечистого.

На стіл біля найстаршого за столом ставлять спеціальну тацю, на якій в визначеному порядку викладають символічну їжу:
Зроа – печений шматок м’яса з кісточкою – символ жертовного ягняти, має бути підсмалений. Часом як зроа використовують куряче крильце, сильно обсмалене на вогні.
Бейца – яйце, зварене натвердо, що символізує святкову жертву в ім’я життя
Марор – гіркі трави, що символізують гірке життя юдеїв в Єгипті. Зазвичай використовують листя цикорію, гіркої зеленої салати, кавальчики хрону.
Харосет – суміш з тертих яблук, фініків, мелених горіхів, вина і кориці, що символізує глину на “великих будовах” Єгипту.
Карпас –  варений корінь селери, або картоплина, зеленина селери, символізує важку працю в рабстві.
Хазерет – розтертий або дрібно нарізаний хрін.

Також, на тацю кладуть три маци, перекладених серветкою, кожна з котрих символізує різні коліна юдеїв – Ізраелітів, Левітів і Коенів.

Усе, що стоїть на великому тарелі не використовується для їжі. Їдять ці ж страви, але подані окремо.

Також, на стіл ставлять піали із соленою водою, в яку під час трапези обмакують карпас, як символ солених сліз, пролитих у неволі.

Під час Седеру кожен єврей повинен пройти п’ять обов’язкових етапів (міцвот): з’їсти мацу, випити чотири чаші вина, з’їсти марор, який зазвичай кладеться між двома шматочками маци, прочитати Агаду, співати або читати хвалебні псалми.

Чотири келихи червоного вина, які повинні бути випитими кожним під час Седеру, символізують чотири обіцянки, дані Всевишнім народу Ізраїлю: “І виведу вас з-під ярма єгиптян …”; “І врятую вас …”; “І спасу вас …”; “І візьму вас …”  2 келихи випивають до трапези, а 2 після (діти ж п’ють виноградний сік).

За традицією, прийнято наповнювати п’ятий келих і залишати його для пророка Іллі, який повернеться напередодні Песаха на землю, щоб сповістити про настання “дня Господнього, великого і страшного”. Цей келих не випивають, а залишають на святковому столі.

Седер, як і наша Великодня трапеза, є дуже родинною подією, який проводять або в колі родини, або в товариському колі. За столом слідують багатьом давнім ритуалам, а також дбають одне за одним – частуються, помагають трапезувати.

Трапеза на Седер зазвичай дуже багата, до неї готуються заздалегідь. Є традиційні страви, які зазвичай готують – кугель з маци, росіл з кнедликами (кнейдлах) з мацової муки, латкес з маци та мацебрай, гефільте фіш, хрін з буряковим соком (нічого не нагадує? – наші цвікли )

Бачите, скільки спільних символів із Великодніми? – хрін і букшпан в кошичку, цвікли, яйце посолене і поперчене, яким ділимося перед Великоднім сніданком. Звісно, символізм у нас на Великдень інший, але не можемо не помічати спільностей. І зараз мені дуже хочеться написати щось пафосне про взаємоповагу і взаєморозуміння, але ви ж це і без мене прекрасно знаєте. Правда ж?


Головна ілюстрація до цього тексту – рисунок єврейського художника Артура Шика, з циклу “Агада” (намальованого 1934-1936 роках).

Зверніть увагу на герб Львова, жовтоблакитні стрічки і напис Semper Fidelis над головою патріарха родини, що зібралася на Седер.

Не знаю як вам, а мені це все страшенно цікаво.

При написанні цього тексту трошки постраждала вікіпедія, кілька сайтів і книжок, бо я не така розумна, як це може здатися на перший погляд. Але якщо вам цей текст сподобається, і ви ще щось собі цікаве про це прочитаєте – буду рада.

Коментарі

коментар