Перша сімейна ресторація Мулярових. Вечеря 13 Шефів Франківськ.

Цей рік в мене дивний і цікавий – все змінюється, стрибає у несподіваних напрямках. Але я не жаліюся – навпаки трохи навіть пишаюся, бо є нагода спробувати щось нове – як і в їжі, так і у враженнях.

Наприклад, таким новим для мене було запрошення Шефа Віталія Качкана на вечерю проекту “13 Шефів Франківськ” в Сімейній ресторації Мулярових.

Для мене це взагалі був дуже чистий експеримент, бо в “Мулярових” я раніше не була, і враження були свіжими, без впливу попереднього досвіду.

Ресторація Мулярових – це невеликий ошатний будинок в середмісті Франківська, в якому в пивниці є кнайпа Войцех, а на партері і вище – власне ресторація. Це місце – в певному сенсі “інтерактивний музей” галицького побуту і кулінарії, де експонати можна помацати руками і, що ще краще, – зі смаком з’їсти.

Сам будинок має власну багату історію, в ньому мешкала з родиною Стефанія Мулярова, станиславівська господиня; в ньому давали обіди для поважних гостей міста; а отже було б дивно, якби цю історію не зберегли і не втілили в ресторації, яка там є зараз.

Ресторація Мулярових, як це є властиво для “кнайп з історією”, і використовує свою давню легенду, і творить нову. Мені, наприклад, дуже сподобалися колекції мисок і вишитих картин. Вишиті картини це взагалі дуже цікавий феномен – десь якраз на межі наївного мистецтва і кічу; рівно так, щоб викликати усмішку, але і з повагою віднестися до рук, що це вишивали. Миски, і загалом народна кераміка, це взагалі моя пасія.. тут я можу говорити багато, захоплено розмахуючи руками. Але ліпше розкажу вам про їжу, якою гостили на вечері.

Перекуска – з маринованої риби та ярини, з вудженою сметаною по Гошківськи.

Ця страва – авторська “шефська” інтерпретація всім відомої шуби – під пухнастим бурячковим пюре ховався смачно замаринований оселедець, і це було добре. Ясно, що це чисто ресторанний спосіб подачі, бо навряд чи я вдома морочитимуся з формуванням такої краси. А фіалочка зверху – це страшне “мімімі” 😉

Польський борщик з м’ясними вушками і соленим сиром.

Маленький філологічний відступ. Я все-таки наполягаю, що не “борщОк” а таки “борщИк”, бо зменшувальний суфікс “ок” властивий більше для російської мови (петушОк, гребешОк), на відміну від української “півнИк”, “гребінчИк”. А борщик – це такий легенький-простенький-ріденький борщ. Та й зрештою, загугліть одне і друге, побачите яка видача буде на “борщок” – в основному російська. То ж навіщо нам то?

Отже, борщик був дуже добрим, і вушка – люкс, а сир в борщику – взагалі для мене відкриття. Ну ок, щоб бути об’єктивною – борщик був може трохи захолодним, але в тракті літа, яке (я сподіваюся, все таки буде) такий борщик може бути цілком як холодник.

Йдемо далі – головна страва з м’яска –

Куряча роляда з селерно-шпинатними книдлями, під сосом з ферментованої бриндзі.

Взагалі, я курки не люблю, і тут мені хотілося б телятини. Але це бачення Шефа, тому я не вередуватиму, а просто скажу – це було смачно, соковита курочка, добрі книдлі, прекрасний сос. З моєю любов’ю до бриндзі, я б з таким сосом з’їла би і капець 🙂

І знову квіточка, і знову мімімі 🙂

Далі подали головну страва з риби –

Пструг з ванільним маслом, на палюшках з помідоровим сосом.

Такої делікатної і смачної рибки я давно не їла, направду.

Палюшки (з шпинатом, пастернаком і буряком, якщо добре пам’ятаю) – хотілося б їх трошка пом’якшити. Але загалом це страшенно смачно.

О, а тепер – “вишенька (властиво яблучко) на торті”, моя улюблена страва з цієї гостини, неймовірний, ідеальний, геніальний десерт –

Печене ябко

Але то не просто собі печене ябко – це кошичок з делікатного крухого тіста, покладений на подушечку з розтертого з молоденькими листочками смородини і кропиком (зовсім трошка!) сиру. Всередині – пюре з печеного ябка, прикрите шапочкою із збитих білків, і з яблуковим “чіпсом”…

Я, взагалі-то, не дуже солодкожерка. Але такий десерт я би їла.. і їла, і їла. Це просто казково, от чесно.

Загалом вечеря була дуже доброю – традиційні галицькі страви і їх класичні смаки в інтерпретації Шефа – Віталія Качкана, за що я йому хочу подякувати, і за запрошення, звісно ж, також.

А ще окреме “дякую!” – Андрієві Горбаню за допомогу в добиранні до Франківська, і за гарне товариство 🙂

Ось тут є відео про вечерю, кому цікаво подивитися. А тим, хто матиме нагоду прийти на обід чи вечерю до Ресторації Мулярових – то ці всі страви є в регулярному меню, принаймні я так зрозуміла з представлення.

P.S. А ще там страшенно смачні наливки і настоянки..

Коментарі

коментар