Так ніби я вже про все написала, тільки не було марципанів в чоколяді і конфітури з фіалок 🙂
Правду кажучи, я не дуже люблю запаху фіалок, бо чомусь цей запах часто використовують у всілякій побутовій хімії. Але конфітура з фіалок – це щось цілком інше. Вона тривожила мою уяву ще з дитинства – коли бабуся робила її, то в кухні пахло так запаморочливо, що аж занадто. А на Великдень(*) діставати її язиком із ще теплого пампуха .. що може бути кращим?
Цього року фіалки на мене просто напали – давно не бачила їх в такій кількості. І не назбирати і не зробити конфітуру було б злочином проти людства і доброго імені пані Стефи.
Робиться конфітура з фіалок страшно просто але й страшно марудно – по перше, їх треба назбирати, це не складно, але коли йдеться про кількість, то виявляється, що це не так вже й романтично. Потім – легенько відділити пелюстки від квітколожа. Ну і врешті – перетерти з цукром. Для збереження кольору я використовую цитриновий сік, а для кращого смаку – цитринову цедру і цинамон.
Терти фіалки найкраще в ступці, а не блендером, бо блендер перетворює їх в слизьку кашу, а ступка поступово розтирає в рівномірну цукрово-фіалкову пасту.
Якщо ви – щасливий власник кам’яної або порцелянової (такої аптечної) ступки, то перед тим як терти фіалку з цукром покладіть ступку в морозилку, охолодіть. Для перетирання ніжних пелюсток добре, щоб вони не перегрівалися. Це ж стосується приготування песто і тертої рожі.
Цукру треба щонайменше в ваговій пропорції 1 до 2-2.5, де 1 – частина фіалок. Взагалі, цукру можна давати більше, бо головна суть цієї конфітури – зберегти запах і колір фіалок, бо смак тут даватиме саме цукор і цитриновий сік.
Отже – пелюстки фіалок, цукор, сік і цедра цитрини, цинамон. Гарненько перетерти.
Зберігати фіалкову конфітуру треба в щільно закритому слоїчку, в холодильнику. Рік стоїть спокійно, а мо’ й більше – але такого терпцю навіть в мене нема 🙂
То ж, якщо у вас раптом десь поруч є залежі фіалок, то не давайте їм відцвісти намарне. Взимку скажете мені дякую 🙂
(*) ага, про “Великодні пампухи”. Це не помилка, але і не традиція – просто для себе я запам’ятала конфітуру з фіалок саме як начинку до пампушок на Великдень, скоріше за все тому, що це був якраз сезон фіалок. А пампухи бабуся смажила тоді коли нам хотілося, а не тільки на Різдво.
Взагалі ця конфітура добра там, де її треба дуже трішки – наприклад в маленьких рогаличках, тих же пампушках..
