Конфітура з фіалок

Так ніби я вже про все написала, тільки не було марципанів в чоколяді і конфітури з фіалок 🙂 

Правду кажучи, я не дуже люблю запаху фіалок, бо чомусь цей запах часто використовують у всілякій побутовій хімії. Але конфітура з фіалок – це щось цілком інше. Вона тривожила мою уяву ще з дитинства – коли бабуся робила її, то в кухні пахло так запаморочливо, що аж занадто. А на різдво діставати її язиком із ще теплого пампуха.. що може бути кращим?

Цього року фіалки на мене просто напали – давно не бачила їх в такій кількості. І не назбирати і не зробити конфітуру було б злочином проти людства і доброго імені пані Стефи.

Робиться конфітура з фіалок страшно просто але й страшно марудно – по перше, їх треба назбирати, це не складно, але коли йдеться про кількість, то виявляється, що це не так вже й романтично. Потім – легенько відділити пелюстки від квітколожа. Ну і врешті – перетерти з цукром. Для збереження кольору я використовую цитриновий сік, а для кращого смаку – цитринову цедру і цинамон.

Терти фіалки найкраще в ступці, а не блендером, бо блендер перетворює їх в слизьку кашу, а ступа поступово розтирає в рівномірну цукрово-фіалкову пасту.

Цукру треба щонайменше в ваговій пропорції 1 до 2-2.5, де 1 – частина фіалок.  Взагалі, цукру можна давати більше, бо головна суть цієї конфітури – зберегти запах і колір фіалок, бо смак тут даватиме саме цукор і цитриновий сік.

Отже – пелюстки фіалок, цукор, сік і цедра цитрини, цинамон. Гарненько перетерти.

Зберігати фіалкову конфітуру треба в щільно закритому слоїчку, в холодильнику. Рік стоїть спокійно, а мо’ й більше – але такого терпцю навіть в мене нема 🙂

То ж, якщо у вас раптом десь поруч є залежі фіалок, то не давайте їм відцвісти намарне. Взимку скажете мені дякую 🙂

Коментарі

коментар