Поки ще не піст
Я би може того перепису і не робила, бо (якщо цілком чесно) не дуже люблю те, що часом називають “хлібець”, або ж фальшивий заєць, бо як на мій смак, то це нераціональне використання фаршу. Вже краще зробити ґуґлі з якоюсь смачною запражкою, або голубці, або просто банальні шницлі.
То що ж мене спонукало спекти хлібець? Музика! Вірніше, англійська назва цієї страви – Meatloaf. Зараз буде ліричний відступ. Кілька тижнів тому ми собі зненацька влаштували Youtube Party – вечеряли і дивилися кліпи по компу. І занесло нас в музику дитинства, де відразу ж вигулькнула древня пісенька I’d Do Anything For Love (But I Won’t Do That) у виконанні фацета, котрий сценічним псевдонімом вибрав собі власне Meatloaf, тобто м’ясний хлібець, фальшивий заєць, чи як воно там.
Якщо не чули ніколи – запасіться носовичками, дрібкою скепсису і подивіться – це дуже пафосно, лірично-романтично, і, як на ті часи страшен-н-н-н-но стильно 😉
А поки ви слухаєте, я розкажу про сам перепис. Отже, треба:
1 кг фаршу – я взяла свинину, але в принципі, можна будь якого – волового, індичого або якогось мішаного, головне щоб не був надто масним;
5 яєць – 2 в фарш, 3 для декорації;
букетик посіченої зеленини – кріп, петрушка;
засмажена цибулька;
піалка засмажених печеричок;
приправи – сіль, перець, травички на ваш смак.
Я додала ще 1 ложечку кумину, посічену солену цитрину (про неї напишу далі), посічений гострий маринований перчик.
В великій мисці добре вимішала фарш, збовтані яйця і всі додатки, крім печериць. В форму на дно насипала трошки панірувальних сухарів (можна викласти дно несолодким крекером), виклала фарш, потім вздовж форми зробила ложкою заглиблення і виклала його печерицями. Зверху вбила 3 яйця, присипала зверху чорнушкою (можна кминком).
Пекла при 170* десь трошки довше, ніж годину, щоб зверху прирум’янилося. Різала вже коли вистудився.
А тепер кілька зауваг.
По перше, я не давала булки, манки, вівсянки і нічого іншого такого. Подумала, навіщо ці всі наповнювачі, якщо в мене є достатньо фаршу.
По друге, я вирішила додати смажених печериць, як підкладку для яєць, щоб сам заєць не був таким банальним.
По третє, солена цитрина. Це таке відкриття останнього часу, гостинець, який мені привіз колєґа з Єгипту. На смак солені цитрини ні на що не схожі, на цитрини в тому числі. Вони мають щільну, але м’яку текстуру, і такий гм.. трохи скипидарний і гострий смак. Одним словом, це дуже смачна річ. Але це абсолютно не обов’язковий додаток – я просто експериментую, куди б ті цитрини використовувати 🙂
Такий хлібець можна їсти холодним, на шматочок хліба з маслом. А можна підігріти на пательні і зробити його додатком до вареної картопельки, або салатки. От сьогодні снідала так, і це було дуже смачно. Так що цілком може бути, що я перегляну своє скептичне ставлення до цієї страви 🙂
