Я пам’ятаю час, коли бабуся застеляла всі горизонтальні площини серветами і на них сушився макаран. Це було і потребою, і стратегічним запасом, і обов’язковим компонентом недільного обіду. Потім куповані макарони витіснили домашні. Але зараз маємо новий виток, і вони вернулися вже під модним поняттям pasta fresca. А що ж ця паста є, як не домашній макаран, порізаний і зварений? 🙂
Та все ж, в час коли купити можна будь що (були б гроші), домашній макаран це тепер такі троха витребеньки, бо, як в тому жарті, треба мати час і натхнення.
І я якраз мала час, натхнення, і кілька добрих яєць, котрі мені надбилися по дорозі з базару. То чому б ні, подумала я собі.
Домашній макаран, клюски, різанці, часом просто “тісто” – це все назви того, що ми зараз називаємо загально “макаронами”. Робиться легко, хоч і трошка марудно. Але для того, щоб трошка розім’яти руки – якраз те, що треба..
Муки, щоб замісити макаран, треба стільки, скільки заберуть яйця. Я цього разу робила макаран на 3 великих яйцях, муки взяло десь до 2 шклянок.
Все просто – пересіюємо в миску або на стільницю муку, робимо заглиблення, вливаємо туди яйця (я попередньо їх трошки розмішую з 1 ложкою води і дрібкою солі, щоби білок трошки розійшовся), розмішуємо і замішуємо тісто.
Муки в миску на початку варто давати менше від норми, і потім в процесі підсипати. Так простіше вловити правильну кількість муки і не скакати потім в “по лікті в тісті” по кухні в пошуках ще одного яйця 🙂
Коли тісто замішане і вже не липне до рук, то треба йому дати відпочити. Можна лишити на стільниці і накрити мискою, я ж волію загорнути в плівку. Десь на пів годинки.
Потім, відрізаємо частину тіста і розвалковуємо на стільниці, постійно підсипаючи мукою.
Розтачувати треба тонко, але щоб тісто не рвалося. Коли розтачали – дати трошка підсохнути, буквально хв 15-20, тоді скрутити в нетугий валок і порізати гострим ножем.
Моя бабуся різала макаран дуже тонко. А я люблю трошка ширшими пасками, часом навіть як палець ширини. Але то все залежить від того, куди далі той макаран буде використовуватися.
Коли весь макаран порізаний, треба його розпушити і покласти сушити. Я для цього розсипаю його по застеленому марлею столі і час від часу ворушу. Цілком висохлий макаран добре зберігається. А щоб зварити – просто підсушіть його трошка, годинку-дві.
Вариться такий макаран як звичайно, в посолениому окропі, допоки не спливе (досить швидко, 3-4 хвилини).
Найбільше я люблю такий макаран до росолу. Але дуже смакує мені він також з молоком і дрібкою солі. Або зварений з вечора вранці підсмажити і вбити в серединку яйце. Взагалі, каюся, люблю я макаран всіляко 🙂
Наступним етапом хочу купити муки з твердих сортів пшениці і спробувати зробити з неї клюски 🙂 думаю, має бути добре!
