Бі май валентайн

Мій старезний текст.. хай буде тут, просто щоб не згубився…

Люди діляться на дві категорії. Одні з них чули про день Святого Валентина. А інші – воліли б не чути. Але і ті, і інші не можуть залишитися осторонь хвороби, котра вражає людство з регулярністю раз на рік і приблизно співпадає з карантином в школах. Хвороба ця називається Ritualis vulgaris.

Історична довідка номер раз. Своїми коріннями Ritualis vulgaris сягає часів, коли римської імперії ще й згадки не було, але бідні римляки мусили чимось зайнятися зимними зимовими вечорами. І десь приблизно між 13 і 15 лютим, коли терпіти холод ставало вже несила, влаштовували пиятики та інші не менш цікаві розваги. Але щоб то все було правильно і минало гідно, то присвячували їх Луперку, а по нашому – Фавну.

Під час святкувань приносили в жертву цапів (козлів) та кіз. При офіруванні жерці доторкалися скривавленими ножами до чола двох юнаків, які стояли біля жертовника, потім стирали плями крові вимоченою в молоці вовною. Із шкір забитих тварин жерці вирізували паски і, надягши фартухи, виготовлені з цих шкір, виходили з храму. Всіх, кого зустрічали, вдаряли пасками. Одружені кобіти охоче дозволяли себе хльостати, кажучи, що це лікує їх від неплідності («Так! Ще! Лікуй мене, лікуй!»). В анналах історії згубилися дані про те, що казали чоловіки, яких лупили пасками, але ми знаємо, що паски Фавна називались фебруа, звідси назва місяця фебруарій, і що лупили ними люто, – то й лютий. Також десь поруч можна шукати коріння східносусідської приказки «бйот –значіт любіт».

Але звернемо свій затуманений історичними фактами погляд в часи, не такі віддалені і прочитаємо історичну довідку номер два.

Коли римляни вже трохи зцивілізувалися і завели собі імператорів, то одному з них, а називався він Клавдій, не пощастило з кобітою. І нічо йому не помагало – ні паски (див. вище), ні квіти, ні серенади під бальконом з мандоліною. І вирішив він заборонити своїм солдатам мати з кобітами будь-що до чинєня, а особливо заборонив женитись. Але, як то кажуть, на кожного Клавдія – знайдеться свій Валентин, який давав закоханим воякам шлюб. Клавдій, звісно ж, не втішився, і зо злости втяв Валентину голову. А без голови не те що шлюб – раду собі тяжко дати.

Далі все було б більш-менш зрозуміло, якби не історична довідка номер три

…яка переносить нас в часи перших християн, у яких теж був свій Валентин. Але більше він був подібним на святого Миколая, дарував дітям подарунки і виховував їх в дусі першої християнської моралі. Але не довго, бо котромусь залишковому римському імператору це не сподобалося, і його теж запхали до цюпи. А дітям ніц не лишалося, як писати листи і “валентинки”.

Ще як мінімум дві романтично-історичні довідки знаходимо в енциклопедії.

Християнського проповідника Валентина посадили в римську в’язницю за віру і невдовзі засудили до страти. Сидячи під вартою, Валентин закохався у сліпу дівчину, дочку в’язничного наглядача. Користуючись своїми медичними знаннями, він зцілив її від сліпоти.

За іншою (вже четвертою) версією, сліпа дочка тюремника сама закохалася у Валентина. Той, як священик, що дав обітницю безшлюбності, не міг відповісти на її почуття, але в ніч перед стратою (ніч проти 14 лютого) прислав їй зворушливий лист, який підписав «Твій Валентин».

Так чи інак, а Валентина (а можливо й не одного) стратили, і в чотириста дев’ятдесятьякомусьтам році Папа Римський оголосив 14 лютого днем Святого Валентина. І ось тут починається найцікавіше – святий Валентин є покровителем нервовохворих. І про кохання там і слова не було. А закоханих йому нав’язали певно тому, що на жодну іншу хворобу, окрім нервової, це схоже не було.

І що ми маємо тепер?

В Англії існує повір’я, згідно з яким перший мужчина, що його зустрічала дівчина 14 лютого, повинен був стати її Валентином, — хоче вона цього чи ні. Тому цього дня дівчата гуляли з зав’язаними очима. До першого стовпа (або не надто огидного фацета).

Італійці у день святого Валентина вважають своїм обов’язком підняти рівень цукру в крові коханих і подарувати їм щось солодке.

Французи придумали «валентинки» — любовні послання у вигляді вірша, які мають якесь тюремно-романтичне підґрунтя часів 15 століття.

Поляки цього дня відвідують Познань, де ніби-то лежать мощі Святого Валентина. А друга пара мощей Святого Валентина лежить десь в Самборі. Але туди поляки не їздять.

Німці читали книжки і вперто вважають Валентина покровителем психічно хворих, прикрашають в цей день всі лікарні червоними стрічками, а в каплицях проводять спеціальні Служби.

В Японії кобіти дарують чоловікам солодощі. Хоча, ті японські солодощі все-одно солені.

Найглибші коріння і найвагоміші причини святкувати це свято є у жителів Піднебесної. Вони готуються до цього свята заздалегідь – дбайливими руками вишиваючи на червоних бурякоподібних подушечках слова кохання – I Love You, Я тєбя люблю і те саме усіма мовами світу, чим демонструють свою освіченість та мультикультурність. Китайські жінки та чоловіки дбайливо обдаровують весь світ купами романтичного мотлоху – сердечками на патичках, сердечками без патичків, зайчиками, кріликами та іншими символами великого, світлого, чистого та всепоглинаючого почуття.

Але мали рацію все-таки римляни. Щороку натовпи чоловіків та жінок у переддень Луперкалій відчувають дивне щеміння за діафрагмою. Це загострюється Ritualis vulgaris. І єдиний лік – піти до крамниці чи на базар, і скласти в офіру (як колись – луперіанського цапа) себе, свій добрий смак та здоровий глузд. І придбати вічні символи всеохопної китайської любові. На патичку. Не проґавте!

Коментарі

коментар